Держава без архітектури: чому Україні потрібна нова Конституція

Основний закон не відповідає тому, що насправді відбувається у країні

Загроза вторгнення Росії актуалізувала питання міцності української конституційної архітектури. У той час як українці готуються захищати свою Батьківщину, мало від кого чути про прагнення захищати існуючий конституційний устрій, який, по суті, є основою державності. Щоб розібратися, чому українці готові воювати за свою країну, але не готові захищати свій Основний закон, відбулася публічна дискусія, яку організував Центр конституційного моделювання. Про те, що, на думку експертів, підриває українську державність зсередини і до чого тут Конституція, читайте у матеріалі “Апострофа”.

Автор: Костянтин Соборний

Джерело: Апостроф, 14 лютого 2022

У момент, коли біля кордонів України зосередилися війська Росії, і щодня є ризик ескалації збройного конфлікту, питання ефективності української Конституції на перший погляд може здатися неактуальним. Однак, це не так. За словами голови правління Центру конституційного моделювання Геннадія Друзенка, Путін насамперед атакує українську державність та архітектуру української держави, яка у свою чергу ґрунтується на Основному законі.

Експерт зазначив, що Путін перевіряє, чи українська держава встоїть перед демонстрацією сили та погроз, а також нагнітання психозу. Як зазначив експерт, основне питання, яким варто обійматися, це що було зроблено не так за 30 років незалежності, що українська державність перебуває під загрозою існування, і чому українці готові захищати свою країну, але не готові захищати свою Конституцію.

Свою відповідь на це запитання висловив головний радник Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД), відомий дипломат Василь Філіпчук. Варто зазначити, що МЦПД відразу після Майдану за три роки провів понад 400 заходів, присвячених інклюзивній конституційній реформі, тому для подібної дискусії в експерта була необхідна підмога. Як пояснив Василь Філіпчук, дослідження з інклюзивної конституційної реформи є важливими для того, щоб в українці не “вигадували велосипед”, замість того, щоб дивитися, як інші країни вирішували подібні кризи в різні часи.

“Діюча громадська модель не задовольняє громадян, що підтверджує мільйон українців, які щороку їдуть із цієї країни у пошуках кращого життя. У нас є одна велика системна проблема, яка повторюється після кожного виборчого циклу – недосконала Конституція. Є два ключові проблемні елементи. Перший елемент – суттєвий, наприклад, коли Конституція говорить, що є безкоштовна медицина і вона гарантує її, а ми йдемо до лікаря і платимо, то ми розуміємо, що це обман. І ми не віримо цій брехні. Ну, немає у нас безкоштовної медицини, і немає ніде у світі безкоштовної медицини. Тому нам потрібно привести у відповідність Основний закон України до того рівня консенсусу, який у нас є, і до тих завдань, які ми собі ставимо”, – наголосив Василь Філіпчук.

За його словами, Конституція не має бути декларацією наших мрій та прагнень про щасливе майбутнє.

“Можна прописати всім зарплати по 5 тисяч доларів, але це все буде брехнею. Нехай це буде 5-10 домовленостей, але ми всі їх домовимося виконувати. Наприклад, платити 20% податків від нашого доходу. А той, хто не платить, має сприйматися не тим, хто розумніший за нас, а тим, хто бреше кожному з нас. Тобто має бути громадська домовленість, і хто порушить її – має бути покараний. Другий елемент проблеми недосконалої Конституції – це процес. Конституція повинна прийматися групою людей із суспільною довірою та пройти процес сприйняття суспільством, щоб воно розуміло, про що йде дискусія та могло висловити свої думки та очікування від влади. Потрібне розуміння суспільства, що предмет домовленості буде основою нашого життя у найближчі 10-15 років. Без цього не буде відчуття, що це є твоя Конституція. Це моя країна, але не моя держава і не мої інституції, тому що вони брешуть і не забезпечують мене тим, що я хочу”, – пояснив експерт.

У свою чергу лідер партії “Сила та честь”, екс-глава СБУ Ігор Смешко констатує, що проблеми з українською державністю багато в чому пов’язані з невідповідністю заявлених цінностей у Конституції та реальної законодавчої бази.

“У нас у Конституції написано у першій статті, що ми – демократична держава. А хто ж завадив після цього з цим гаслом ухвалити консолідовані закони про президента, про імпічмент президента, про Верховну Раду, про опозицію, про Кабінет Міністрів, про місцеве самоврядування, але, пов’язані між собою відповідно до законів демократії. Ці закони демократії є. Перший закон демократії каже – три гілки влади мають бути розділені. За будь-яку спробу з боку виконавчої гілки влади впливати на діяльність законодавчої чи судової гілки влади має слідувати кримінальна відповідальність, прописана у законах. Для цього потрібно, щоб була опозиція в парламенті, яка мала права, прописану процедуру і параметри контролю за виконавчою владою. Якщо ви вірите в демократію – дайте партіям в опозиції контролювати вас у виконавчій гілці влади. Адже і президент, що він, проконтролює тих, кого він привів? Так сталося, що всі наші президенти, особливо перші два, з якими я працював, у них не було злого наміру, але вони не жили на Заході, і їх не навчали в університетах і школах про те, як демократична система працює, і тому вони інтуїтивно копіювали російську модель”, – вважає політик.

Водночас лідер партії “Українська стратегія”, прем’єр-міністр України у 2014-2019 роках Володимир Гройсман, ґрунтуючись на своєму досвіді роботи на різних рівнях державного управління, наголосив на тих факторах, які, на його думку, заважають державі нормально функціонувати,

“Погана система продукує погані рішення. Я можу оцінити на власному досвіді неефективність самої системи, яка закладена досить конфліктною та неефективною – у ній є дублювання функцій, перетин повноважень і, як правило, бажання однієї з гілок влади узурпації”, – підсумував екс-прем’єр. -міністр.

Утім, зважаючи на все, реальної модернізації Основного закону поки що не передбачається. Ключова проблема полягає не лише у відсутності консолідації політичних еліт, а й у тому, що нинішня влада здатна лише на популістські, поверхові рішення. З такими підходами лізти до Конституції краще не варто.